як уникнути безнадійного сценарію? — Forbes.ua

Редактор-засновник Forbes Ukraine Володимир Федорін – про проблему демографічного занепаду в Україні та чому це неприємний факт для майбутнього українського підприємництва

«Чорна смерть». Так називалася найбільша демографічна катастрофа в історії Європи. Спалах бубонної чуми у 1346–1353 роках, за різними оцінками, забрав життя від 30% до 60% європейців. Довгострокові наслідки пандемії: розкріпачення, підвищення заробітних плат, пришвидшена урбанізація, створення передумов для промислової революції та сучасного економічного зростання.

З 1991 по 2024 рік населення України скоротилося з 51,9 млн до 31,1 млн. Падіння на 41% – переважно внаслідок еміграції, окупації та зменшення народжуваності. Не «чорна смерть», а «чорна мить» (з погляду вічності, звісно). І вона ще не закінчилася. 

Демографічна стратегія, ухвалена урядом наприкінці вересня 2024-го, містить інерційний прогноз Інституту демографії НАНУ, що передбачає зниження чисельності населення України до 25,2 млн у 2051 році.

Тим, хто разом зі мною зростав у часи застою і мав насолоду чути промови лідерів КПРС, демографічна стратегія забезпечила радість впізнавання тієї особливої мови «покращення і поглиблення», «підвищення і сприяння». Де замість дій – абстрактні слова, а замість їхнього субʼєкта – порожнеча, що замінила світовий дух Гегеля. 

Слово «забезпечити» та спільнокореневі зустрічаються в тексті демстратегії 54 рази. Хто має забезпечити, скільки це коштуватиме, чим треба пожертвувати, залишено, як і за часів Леоніда Брежнєва, для подальшого відпрацювання в апараті.

Втім, авторам стратегії варто подякувати. Якщо абстрагуватися від бюрократичної безсуб’єктної мови, вона чесно демонструє арку демографічного занепаду і ставить перед українцями чітке питання: чи готові ми щось робити, аби уникнути безнадійного сценарію? 

Навіть якщо темпи занепаду не прискоряться, у 2071-му в Україні залишиться 20,4 млн людей, а в 2091-му – 16,5 млн. Це оптимістичний варіант інерційного сценарію, бо в ньому не враховано той факт, що коефіцієнт народжуваності в суспільстві, яке старіє, падає швидше за чисельність населення.

У такому світі Україна не зможе ані захиститися від зовнішньої агресії, ані «забезпечити» своїм громадянам високу якість життя.

Демографічний занепад – проблема не тільки України. За 30 років незалежності населення Латвії скоротилося на 29%, Литви – на 24%, Естонії – на 15%. 

Без повномасштабного вторгнення Україна із втратою 21% населення станом на 2021 рік була б між Литвою та Естонією. І це має додати до прогнозу Інституту демографії ще один фактор ризику: відкриття кордонів після війни та вступ України до Євросоюзу стане ще одним демографічним ударом, наслідки якого досі відчувають країни Балтії, що доєдналися до ЄС у 2004 році. З однією відмінністю: багаті країни ЄС, що зіткнулися з демографічним занепадом, цього разу будуть не закриватися «від українського сантехніка», як після 2004-го, а жорстко конкурувати за кожного працездатного українця.

Все це дуже неприємні новини для українського підприємництва. Менше людей – менше талантів, менше ідей, менше проєктів. Ніхто з нас не здатний змінити напрям і силу потоку історії, який штовхають уперед інституції, технології, спосіб життя, наративи. Маємо адаптуватись і експериментувати в пошуку нового образу бажаного майбутнього.

Як і «чорна смерть», «чорна мить» руйнуватиме застарілі інституції. Українська вища освіта вже зіткнулась із конкуренцією з боку європейських університетів. Її фінальна криза маскується попитом на бронювання від мобілізації. 

Моя ставка – переважна більшість закладів не переживе закінчення війни у своєму колишньому вигляді. Одні – закриються, інші – будуть на рівних конкурувати з європейськими, треті – перетворяться на платформи для експериментів із післяшкільною та довічною освітою.

Те саме – із невеликим лагом – відбудеться із середньою освітою, пенсійною системою, енергетикою, просторовим розвитком. Під ударами агресора Україна однією з перших у світі увійшла в зону небувалого експерименту.

Постіндустріальне суспільство виявилося нестійким (як і всі його попередники), попри всі балачки про сталий розвиток. На великих відтинках історії сталою може бути лише деградація.

Матеріал опубліковано у журналі Forbes Ukraine №5 [32] за жовтень – листопад 2024 року.