Віддати надра: чому угода України з США про рідкісноземельні метали

«Бланковий» варіант «надрової угоди» України та США, який доступний для загалу, виглядає як угода на нашу користь. Звичайно, потрібна подальша деталізація та ратифікація. 

Можливо, якби президент Володимир Зеленський проявив більше дипломатичності, наступив на власну гордість на зустрічі з президентом США Дональдом Трампом в Овальному кабінеті Білого дому, — ми б її отримали ще в лютому. Але це не точно, головне — результат. 

Угода потрібна перш за все нам — Україні.

Ми залежимо від військової допомоги США. Вже не кажучи, що допомога США — це половина витрат українського бюджету.

Без технічної допомоги США в найближчі два-три роки Європа не зможе, навіть за наявності фінансів (що також під питанням), закрити наші потреби в озброєнні, тобто — замінити США.

Відверто кажучи, я думав, що умови будуть гірші.

Угода — це перемога. Ніяких переводів попередньої допомоги у внесок в статутний фонд. Тільки майбутні постачання!

США, згідно з угодою, матеріально зацікавленні в успішності України. 

Ми не на словах, в бізнесі отримати партнера.

Я багато чую про розпродаж національного надбання, ресурсів. 

Скажіть мені, хто раніше в Україні користувався доступом до ресурсів? Хто в Україні мав такі ліцензії на видобуток корисних копалин?

Фірташ, Коломойський, Пінчук, Ахметов, Оніщенко і далі по списку. Плюс незліченна кількість безіменних офшорів.

Це мені нагадує репліку з однієї зі сцен старого голлівудського бойовика 1939 року Stagecoach: «Only insiders get to loot» — «Грабувати мають свої»!

Невже хтось вірить, що за часи незалежності в Україні була просто так — без хабарів або політичних звʼязків — видана хоч одна ліцензія на видобуток надр?!

Угода зі США, можливо стане наріжним каменем побудови нової, цивілізованої України. Страшно так говорити, але, можливо такої можливості в нас і не було б, якби не війна.

Це успіх Володимира Зеленського, міністерки економіки Юлії Свириденко та всієї команди українських перемовників.