«Питання не в тому, чи інвестувати в Україну, а в тому – як швидко і в що саме», – Аллан Хiрст, незалежний член Наглядової ради Citi Ukraine

У травні цього року до Києва приїздив Аллан Хірст, незалежний член Наглядової ради Citibank Україна. Його візит ще раз підтвердив: банк зберігає незмінну відданість українському народу. В інтервʼю Forbes BrandVoice він поділився баченням щодо економічного майбутнього України та її повоєнного відновлення. 

Ви були відповідальним за відкриття представництва Citi в Києві. Що стало головним поштовхом для такого рішення? З якими викликами ви тоді стикнулися?

Коли у 1989 році впала Берлінська стіна, що символізувала новий етап світової історії, присутність Citi в Східній Європі була мінімальною. Ми мали лише спільне підприємство в Угорщині, яке стало своєрідною відправною точкою для активного вивчення цього регіону та загалом пострадянського простору. 

Я був частиною невеликої команди, яка визначала майбутню роль Citi в цьому новому світі. Ми прискіпливо розглядали різні країни – Польщу, Україну та інші. Серед них Україна вирізнялася масштабом, високим рівнем освіти населення та величезним потенціалом, попри, на той час, достатньо складну інфраструктуру. Для Citi це рішення було стратегічно виправданим. Ми керувалися глобальною стратегією та непохитною вірою в те, що зможемо залучити талановитих місцевих фахівців і збудувати сталу, міцну структуру. Я запросив колегу Вітека Єлінського до Києва, щоб він очолив процес ліцензування. Це було приблизно 27 років тому. Наші найбільші виклики тоді мали саме структурний характер: банківська система була практично нерозвиненою, і все доводилося створювати з нуля. Це був шлях від абсолютної відсутності до побудови сучасного банківського інституту.

На відміну від інших західних банків, які зосереджувалися на обслуговуванні міжнародних клієнтів, Citi активно розвивав партнерства саме з українськими компаніями. Які переваги це дало банку?

Якщо ви плануєте працювати на ринку довгостроково, важливо розвивати відносини не лише з міжнародними, а й з місцевими компаніями. Адже саме за українськими підприємствами та банками – майбутнє цієї країни. Citi чудово це розумів. Ми активно вибудовували співпрацю з ключовими гравцями в агросекторі, металургії та інших важливих галузях. Ці українські компанії відкривали для нас реальні можливості, зокрема й в операціях з національною валютою. Важливо памʼятати: у будь-якій країні значна частина банківських операцій має проводитися саме в локальній валюті. При виборі партнерів ми завжди зважали на їхні потреби в ліквідності та їхню здатність її забезпечити. Такий підхід дозволив Citi не лише диверсифікувати клієнтську базу та посилити свою присутність на ринку, а й надати українським компаніям цінну міжнародну банківську експертизу. Це була співпраця на взаємну вигоду, що сприяла розвитку обох сторін.

Ви відомі своєю вірою в силу локального менеджменту, стверджуючи: «Нічого не буває простим, але з вами можливе все». Розкажіть більше про цю філософію.

У кожній країні ми робили ставку на розвиток сильних місцевих команд. Це фундаментальний принцип, адже неможливо покладатися винятково на іноземних фахівців – вони, рано чи пізно, залишають країну. Наша стратегія полягала в тому, щоб запрошувати міжнародних експертів, але водночас оточувати їх місцевими талантами. Ми інвестували у їхнє навчання та надавали можливості для професійного зростання. Яскравим прикладом цього підходу є Польща, де після 10–15 років управління іноземцями банк очолили саме поляки. В Україні, хоча ми ще не мали президента-українця, у нас є кілька співробітників, які потенційно можуть обійняти цю високу посаду. Звісно, одним із викликів є збереження кадрів, адже найкращі фахівці завжди мають попит. Проте я завжди вірив, що краще виростити власних лідерів, ніж постійно запрошувати людей ззовні. Це створює міцний фундамент для сталого розвитку та успіху.

Як ви оцінюєте ставлення міжнародних фінансових установ до України як обʼєкта для інвестицій в умовах повномасштабної війни?

Сьогодні багато міжнародних компаній бачать в Україні те саме, що й Citi багато років тому: країну з величезним масштабом, талановитими людьми та значним потенціалом.

Питання полягає не в тому, чи інвестувати в Україну, а в тому – як швидко і в що саме.

Компанії, що вже успішно тут працюють, активно розглядають можливості для розширення. А ті, хто ще не представлений в Україні, шукають шляхи виходу на цей ринок. Мова, звісно, йде про терміни, необхідний капітал та оцінку ризиків. Але ключове – це не відмова від України, а пошук оптимальних шляхів для інвестицій та розвитку.

З огляду на ваш досвід, які реформи є найважливішими для залучення приватного капіталу після війни?

Найважливіше для України зараз – досягти згоди щодо стратегічного курсу та неухильно його дотримуватися. Якщо країна прагне інтегруватися в ЄС і будувати повноцінну ринкову економіку, доведеться ухвалювати складні, часто непопулярні рішення і послідовно втілювати їх рік за роком. Реформи – це довгостроковий процес, який може зайняти 10–20 років. Для цього потрібен уряд, готовий йти на політичний ризик заради цих змін. Необхідно проводити приватизацію, створювати внутрішні ринки капіталу, запроваджувати пенсійні фонди. Усе це потребує сталого політичного курсу. Коли Citi тільки прийшов в Україну, банківська система була недокапіталізована, а рівень професіоналізму – низький. Це було частково через брак досвіду та належної освіти, адже навіть можливостей для отримання MBA тоді майже не було. Багато тодішніх лідерів чинили опір змінам. Саме тому так важлива регуляторна дисципліна та серйозні програми навчання. Потрібно розвивати спроможність як у самих банках, так і в наглядових органах, а це триватиме роками.

Яку роль, на вашу думку, мають відіграти українські банки у повоєнному відновленні економіки?

Місцеві банки відіграватимуть ключову роль у процесі повоєнного відновлення. Саме вони мають глибокі й довгострокові зв’язки з бізнесом на місцях. Коли Україна перейде до активної фази відбудови, країна почне отримувати мільярди доларів допомоги від донорів і міжнародних інституцій. Однак реалізація цих проєктів потребуватиме наявності місцевого кадрового потенціалу – фахівців, здатних оцінювати проєкти, управляти фінансуванням і забезпечувати відповідність нормам. Зараз таких спеціалістів бракує – це одна з критичних точок. Їхню підготовку потрібно починати вже сьогодні.

Досвід Польщі демонструє ефективну модель: там створили приватні страхові компанії, запровадили пенсійні фонди, провели масштабну приватизацію. Усе це сприяло появі внутрішніх інвесторів, що своєю чергою перетворило фондовий ринок на реальне джерело капіталу. І навіть у сприятливіших умовах цей процес тривав десять років. Україна має пройти подібний шлях – бажано значно швидше. Адже ринки капіталу не з’являються за одну ніч. Для їхнього формування необхідні інституційна спроможність, зрозумілі правила, професійні кадри та довіра інвесторів.

Попри всі труднощі, що дає вам надію, коли ви думаєте про економічне майбутнє України?

Україна має розумних, освічених та амбітних людей, які чітко орієнтовані на Європу й демократичні цінності. Їхня стійкість перед обличчям неймовірного тиску є джерелом великого натхнення. Додайте до цього потужну підтримку міжнародних партнерів, і я вірю, що Україна зможе не лише відновитися, а й збудувати щось набагато краще. Звісно, це не буде ні легко, ні швидко. Проте, з такою рішучістю та підтримкою друзів, це цілком можливо.

Довгострокова присутність Citi в Україні є яскравим свідченням глибокої відданості.

Українці – надзвичайно здібні, стійкі та рішуче прагнуть до інтеграції з Європою. Ця стійкість проявляється щодня, особливо в умовах війни. Саме тому Citi та інші компанії, які мають міцне коріння в Україні, зосереджені на розвитку, а не на виході з ринку. Така відданість стане вирішальною для відновлення країни. Як людина, яка бачила, як країни відроджуються буквально з нуля, можу підтвердити: брати участь у цьому процесі – одне з найцінніших досягнень у житті.