Новий верховний лідер Ірану Хаменеї-молодший виявився мільярдером з маєтками у Лондоні
Новий верховний лідер Ірану Моджтаба Хаменеї, син вбитого аятоли Алі Хаменеї, має дві дорогі квартири у престижному районі Кенсінгтон у Лондоні. Про це повідомляє Bloomberg з посиланням на документи про власність.
Їхня загальна вартість оцінюється приблизно в 50 млн фунтів стерлінгів. Daily Mail пише, що квартири розташовані на 6-му та 7-му поверхах будівлі на вулиці Пелас-Грін менш ніж за 50 метрів від будівлі посольства Ізраїлю в Лондоні (з видом на задню частину дипмісії) і поряд з Кенсінгтонським палацом – офіційною резиденцією герцога і герцогині Глостерських.
Кенсінгтонський палац
Фахівці зазначають, що розташування квартир поряд із дипломатичними установами теоретично може використовуватись для стеження, хоча прямих доказів такої діяльності не наводиться.
Моджтаба Хаменеї, який намагається демонструвати аскетичний спосіб життя, також має 11 маєтків у північному Лондоні на вулиці Бішопс-авеню – одному з найдорожчих районів міста, відомому як Billionaire’s Row (“Вулиця мільярдерів”).
Сади Арден-Корт-Гарденс на Бішопс-авеню
Деякі з них порожні або перебувають у поганому стані, однак їхня вартість оцінюється в 150 млн фунтів стерлінгів. Один з будинків був куплений у 2014 році за 33,7 млн фунтів стерлінгів.
Одна з кількох нерухомостей на Бішопс-авеню, що перебувають у власності Birch Ventures
У публікації також стверджується, що Хаменеї-молодший може мати й інші активи за кордоном, включаючи нерухомість у Європі.
Нерухомість Хаменеї на Бішопс-авеню в Лондоні
Формально житло оформлене не на самого Хаменеї, а на іранського бізнесмена Алі Ансарі, якого вважають довіреною особою родини. Квартири були куплені у 2014 та 2016 роках через пов’язані структури, зокрема, включаючи Birch Ventures Ltd. Британська влада пізніше запровадила санкції проти Ансарі, а операції з цією нерухомістю зараз обмежені.
Готель Hilton Frankfurt Gravenbruch, один з готелів групи в Німеччині
Гроші на купівлю нерухомості, як стверджують джерела Bloomberg, надходили через мережу компаній та банківських рахунків у Великій Британії, Швейцарії, Ліхтенштейні та ОАЕ, а їхнє походження пов’язане в основному з доходами від продажу іранської нафти, які виводилися за кордон через посередників та офшорні фірми.
