«Класичних рішень недостатньо». Завдання демографічної стратегії, машини замість МСЕК і накопичувальні пенсії з 2026 року. Інтервʼю міністерки соцполітики Оксани Жолнович

Скандал із корупцією на рівні медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) і спецвиплатами за інвалідністю десяткам прокурорів дійшов до рівня Ради нацбезпеки і оборони (РНБО). 22 жовтня засідання органу скликав президент Володимир Зеленський.

Доповідачкою на зустрічі була і міністерка соціальної політики Оксана Жолнович, 45, яка очолює міністерство з липня 2022 року. Зрештою уряд вирішив ліквідувати систему МСЕК.

Що буде натомість – не єдина важлива тема, про яку Forbes Ukraine запросив поспілкуватися Жолнович у етері щотижневого YouTube-проєкту Business Breakfast. На початку жовтня Кабмін затвердив розроблену Мінсоцполітики Демографічну стратегію до 2040 року. Документ вказує на ризик скорочення населення України до 2051-го до 25 млн осіб.

Інший важливий трек – Мінсоц не відмовляється від пенсійної реформи навіть під час війни. На 2026-й міністерство планує запуск системи обовʼязкових пенсійних накопичень громадян, розповідає Жолнович.

Чи потрібно буде роботодавцям робити для цього додаткові внески? Як уряд хоче «європеїзувати» систему МСЕК? Та на які запитання поки не дала відповідей демстратегія Кабміну?

Пряма мова Оксани Жолнович скорочена та відредагована для зрозумілості.

Як уряд мінятиме систему МСЕК

Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) створюються при обласних радах. Вони не фінансуються ні з нашого бюджету, ні з бюджету МОЗ. Це такий собі рудимент. Члени МСЕК обираються обласними радами і звільняються ними ж. 

На засіданні РНБО (на тему корупції у МСЕК, відбулося 22 жовтня за скликанням президента – Forbes) я говорила, що ми розуміємо: в багатьох випадках, окрім способу отримати можливість не бути мобілізованим, зазвичай фіктивну інвалідність оформлювали через додаткові виплати, тобто через пенсію.

МСЕК будуть ліквідовані, рішення вже прийнято. Яка система буде працювати натомість? Йдеться не про те, щоб зменшити фінансування на людей з інвалідністю. Але ми можемо перерозподілити фокус уваги. Коли в нас величезна кількість людей з третьою групою інвалідності, що успішно працюють, їм можна дати, наприклад, лікування. Чи потрібно їм усім давати ще додаткову виплату – потрібно подумати. І точно суттєво треба збільшувати виплату для тих, хто має першу чи другу групу інвалідності.

Тому це комплекс заходів. Ми говоримо про формат виведення практично кожної людини, яка має інвалідність, у соціальну активність і на ринок праці, щоб забезпечити її гідне життя.

Хто візьме на себе функції МСЕК

Новий інструмент передбачає поєднання одразу трьох складових і відповідно функцій трьох органів. 

Перше – Міністерство охорони здоровʼя і його електронна система, за допомогою якої ми робитимемо скринінг чи травми, чи захворювання, збираючи всі дані й оцінюючи їх системою на основі Міжнародної кваліфікації функціонування МКФ. Людині роблять певні вимірювання, їх вносять в систему, яка видає результат – що саме потрібно конкретному пацієнту. Які пристосування, яка реабілітація, що поновити, який може бути в цьому прогрес? Так ми отримуємо обʼєктивні критерії.

Зокрема, ми вводимо поняття «реабілітаційний лікарняний» і продовжуємо його до року, але з обовʼязком виконувати реабілітаційний план. Ми не маємо «наносити людині добро». Все ж таки люди мають брати відповідальність на себе за свій стан і своє здоровʼя. 

Другий елемент – робота органів Служби зайнятості. Третє – Мінсоц. Ми забезпечуватимемо всі допоміжні засоби реабілітації (палиці, милиці, крісла колісні, протези, ортези). Раніше це було можливо тільки після отримання статусу інвалідності, але вони потрібні одразу. Також йдеться про соціальний супровід, можливо, тимчасовий догляд.

Ми вже запустили проєкт електронного кейс-менеджменту – це соціальна історія людини, аналогічно як у системі охорони здоровʼя. Ці системи будуть поєднані.

Цифрові рішення – це основний вид витрат. Ми проводимо їх коштом партнерів. Але це прозорість, швидкість і можливість у подальшому економити на таких адміністративних речах, як МСЕК. По суті, ми оцифровуємо МСЕК, і цю роль буде виконувати машина. 

Колись поширеним інструментом було використання лікарняних для того, щоб просто відпочити, уникнути звільнення тощо. Ми цифровізували і власне лікарняний, і обмін даними між лікарнею і Пенсійним фондом, зробили кабінет роботодавця, в якому він бачить, які лікарняні, у якій лікарні, на скільки днів. Це суттєво зменшило кількість фейкових лікарняних. Бо персональний цифровий підпис лікаря, який робить цей висновок, йде у всі системи, тож лікарі не готові настільки вільно ризикувати своєю роботою. 

Фейкові пенсії з інвалідності серед держслужбовців

Цьогоріч на підтримку людей з інвалідністю передбачено 6 млрд грн. Окремо пенсії з інвалідності виплачуються і в межах Пенсійного фонду. Важко розділити всі призначені пенсії з інвалідності на абсолютно фейкові чи справедливі. 

До війни в Україні було 4% людей з інвалідністю. Європейський показник – приблизно 6%. Чому ми не дотягували? Тому що літні люди не оформляли інвалідність, навіть якщо мали проблеми зі здоровʼям, бо це вимагало значної перевірки і при цьому не впливало на їхню пенсію. 

Під час війни виник певний ажіотаж. Хтось розуміє, що це спосіб дати можливість комусь зі своїх родичів не мобілізуватися, хтось дійсно побоюється втратити доглядальника. Я не думаю, що ми побачимо надто велику частку «несправедливої» інвалідності. Інша річ, що є кричущі випадки, які просто виходять за межі прийнятного (В середині жовтня журналіст Юрій Бутусов повідомив, що понад 50 прокурорів Хмельниччини на чолі з обласним прокурором Олексієм Олійником оформили інвалідність, ймовірно, через корупційну схему у МСЕК – Forbes).

Це не стільки про сам факт інвалідності, скільки про те, що деякі посадовці використовують інструменти так званих спеціальних пенсій, коли вони спочатку роблять собі інвалідність, а потім через суди максимально накручують пенсійні виплати. Відтак пенсія, по суті, стає їхньою другою зарплатою. Це точно має бути припинено.

Навіщо проводити пенсійну реформу під час війни

В Україні заміщення пенсією допенсійних доходів людини в середньому становить 30%. Це дуже мало.

Європейський стандарт передбачає мінімум 40%. Ми хочемо забезпечити в солідарній системі 40%. Але вважаємо, що і цього недостатньо, тому паралельно із реформою солідарної системи ми запроваджуємо накопичувальну пенсійну систему. Вона покриватиме в середньому ще 20% доходу людини. Отже, буде 60%. 

Як Мінсоц хоче модернізувати солідарні пенсії

Пряма мова Оксани Жолнович (Натисніть «Читати більше», щоб відкрити повний текст)

Зараз обрахунок солідарної пенсії полягає в тому, що людині вираховують певну грошову суму на момент її виходу на пенсію. На той період часу це хороший відсоток, приблизно 40%. Але через те, що інструменти осучаснення та індексації пенсій є вкрай недосконалими, люди, які давно вийшли на пенсію, наприклад, у 1990-х чи на початку 2000-х, серйозно програють в реальній сумі виплат порівняно з тими пенсіонерами, які вийдуть на пенсію цього року. 

Відсоток покриття у них з часом зменшується до 28%. Хоча вони відпрацювали таку саму кількість років і сплатили таку саму суму, що й нові пенсіонери. Кожен уряд для того, щоб вирівняти цей розрив, замість того, щоб змінити підходи до обчислення, просто додавав різні доплати – до віку, до стажу тощо. У нас є понад 12 різних типів і видів підсистем, як звичайній людині обраховується пенсія.

Тому ми хочемо зробити солідарну систему максимально простою. Вона має включати два чинники. Кількість років, які ти відпрацював, та кількість внесків у відсотках до середньої заробітної плати, які ти сплачував щомісяця. Це все конвертується в єдиний обсяг твого внеску, що буде облікований не у сумах, а в балах.

Читати більше


Згорнути

З урахуванням професійних накопичень або добровільного пенсійного страхування може бути до 70–80%. І це вже нормальний європейський рівень заміщення заробітку людини на пенсії. Всі три складові накопичувальної системи мають діяти.

Як, коли та за чий рахунок має запрацювати система обовʼязкових пенсійних накопичень

Ми напрацювали пакет законів про зміни в солідарній пенсійній системі та введення обовʼязкової накопичувальної. 

У накопичувальній частині ми не плануємо навантажувати додатково роботодавців. Це можна зробити шляхом оптимізації частково ЄСВ і частково ПДФО. Їхні ставки змінюватися не будуть, але там є декілька складових.Н априклад, внесок по безробіттю, який сьогодні має певний профіцит. 

Ми подивилися, що можна виділити 2% ЄСВ і 3% ПДФО на накопичувальні пенсії. Це не критично в межах усієї держави. Кошти будуть спрямовані безпосередньо на персональні рахунки людей. І потім вони повернеться в економіку, але не у вигляді податку, а як інвестиційний ресурс через банки.

У перший проміжок часу ми плануємо створити державний накопичувальний фонд, щоб протестити цю систему, гарантувати безпеку. І через три роки відкриватимемо систему для всіх, зокрема недержавних фондів, але за вибором людини. Буде вибір – залишатися у держфонді чи перейти в інший. 

Ми орієнтуємося на початок роботи цієї системи з 2026 року. Але це залежить від того, як законопроєкт буде проходити у Верховній Раді. З того часу, коли він буде ухвалений, потрібен буде час на вибудовування системи, зокрема ІТ-рішень. У таких системах дуже важливо, щоб адміністрування не «зʼїдало» левову частку грошей. А зменшити ресурс адміністрування можна тільки цифровізацією.

Законопроєкти вже готові. Ми погодили їх зі Світовим банком і МВФ, а також Мінфіном. Через ці узгодження ми не одразу виставляли законопроєкти на громадське обговорення.

Навіщо Мінсоц розробив демографічну стратегію

Демографічна стратегія доволі реалістична. Ми не приховали проблемні моменти, з якими вже стикнулися як нація та держава. Інша складова – як із цього вийти. Очевидно, відповідей на це друге запитання в стратегії поки що недостатньо.

Ми зараз над цим працюємо. Там відображена традиційна рамка. Це підтримка і підвищення стандартів життя – класика, яка впливає на самопочуття людини та зрештою – на її рішення, чи обирати країну для життя. Зокрема, йдеться про різні соціальні сервіси в широкому розумінні. Освітні, сервіси в охороні здоровʼя, соціальній сфері. 

Друге – підтримка родин. Третє – це зниження рівня передчасної смертності. На жаль, українці і до війни жили не надто довго, особливо був великий розрив між смертністю чоловіків і жінок. Ми повинні забезпечити якісне, активне довголіття. Для наших літніх людей ми пропонуємо дуже мало сервісів активностей. У світі це зовсім не так. 

Також очевидно, що те, що в нас практично до 6 млн людей покинуло країну на час війни, і ми розуміємо, що не всі повернуться, ми повинні переглянути нашу міграційну політику.

Класичних рішень недостатньо. Нам треба шукати якісь дуже неординарні рішення. Цього поки що бракує в стратегії. Я сподіваюся, що ми зможемо це напрацювати.