чи дійсно гроші донорів не можна витратити на оборону? — Forbes.ua

На тисячу Зеленського уряд планує спрямувати кошти донорів, виділені у «цивільну» частину бюджету України, які Мінекономіки та інші міністерства не встигають використати в поточному році. Їх не можна спрямувати на оборону, тому вирішили направити на соціальну підтримку українців, пояснив заступник міністра економіки Олексій Соболев. Керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій розвіює міф про те, що фінансування української оборони іде виключно з внутрішніх джерел, а гроші міжнародних донорів на оборону ніяк не можна витрачати.

Ініціатива президента роздати українцям по тисячі гривень була сприйнята потенційними отримувачами допомоги якось неоднозначно. Здавалося б, що тут може піти не так: уряд вирішив фінансово підтримати і самих українців, й українську економіку. Просто тому, що можуть.

І уряд в особі заступника міністра економіки Олексія Соболева (мабуть, ця ініціатива зіпсувала усі вихідні не одному чиновнику) заявив, що кошти на таку програму в бюджеті цього року є. Бо буцімто не повністю будуть використані виділені ресурси за деякими програмами. Ба більше, ці гроші не можуть бути спрямовані на фінансування оборони. Тож єдиний варіант, як їх освоїти з користю для економіки – це роздати українцям.

Але згадаймо, що протягом останніх кількох місяців уряд активно просував зворотною тезу: грошей в бюджеті немає, тож потрібно терміново збільшити податки, адже не вистачає на фінансування оборони. І саме задля цього Верховна Рада прийняла законопроєкт про збільшення податків з доходів, які повинні принести до кінця року десятки мільярдів гривень до бюджету.

Тепер виявляється, що грошей в бюджеті більш ніж треба, тож можна повернути українцям до 30 млрд гривень.

Чи дійсно ці гроші ніяк не можна витратити на оборону

Спробую одразу розвіяти міф про те, що фінансування української оборони іде виключно з внутрішніх джерел, а гроші наших міжнародних донорів на оборону ніяк не можна витрачати. Це головне пояснення уряду про те, що умовні 30 млрд грн для роздачі українцям не можна витратити інакше.

Для спростування цієї тези достатньо подивитися на бюджет 2023 року:

• Видатки на три статті, які безпосередньо пов’язані з обороною та безпекою країни склали 2517 млрд гривень. Вони включають видатки на оборону; громадський порядок, боротьбу зі злочинністю та охорону державного кордону; а також на державну безпеку.

Тут не враховано видатки на суди, прокуратуру, кримінально-виконавчу систему та протипожежний захист, які в принципі теж можуть зараховуватися нашими тонкошкірими партнерами до видатків на оборону чи безпеку.

Також я принципово виключив велику статтю «Інша діяльність у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади», яка теж може приховувати якісь оборонні видатки.

• Усі внутрішні надходження державного бюджету склали 2486 млрд грн, або на 31 млрд гривень менше, аніж видатки на оборону та безпеку.
• В оці усі надходження я включив податкові та усі (окрім міжнародних грантів) неподаткові надходження бюджету, а також фінансування бюджету за рахунок чистих внутрішніх позик, приватизації державного майна та «активних операцій».

Останнє джерело (активні операції, на суму 61 млрд гривень) потребує особливих роз’яснень: це використання коштів уряду, які залишилися із минулих років. У цих залишках можуть бути як зібрані кошти, зібрані всередині країни, так і «неосвоєні» кошти донорів. Тож використання цих «залишків» для оборони на повну може суперечити принципу уряду, що жодного цента міжнародної фінансової допомоги на оборону ми не витрачаємо.

Внутрішні надходження бюджету та видатки на оборону/безпеку у 2023 році, млрд грн

Висновки з цієї статистики:

1. У 2023 році уряд таки витрачав частину коштів від міжнародної фінансової допомоги (мінімум 31 млрд гривень) на витрати, що пов’язані з захистом країни.

2. Щобільше, у 2023 році уряд витратив зі своєї кишені 61 млрд гривень. Ці гроші були накопичені за минулі роки, в тому числі (імовірно) за рахунок міжнародної фінансової допомоги.

3. Цей 61 млрд не був розданий українцям у 2022 році «бо в бюджеті були зайві гроші, а на оборону їх не використаєш». Бо на оборону вони були умовно використані, але вже в наступному році.

Примітка: Уряд ще може наполягати, що насправді у 2023 році загальні надходження бюджету з внутрішніх ресурсів були не 2486 млрд гривень, а цілих 2856 млрд гривень. Така цифра має сенс, якщо рахувати не чисті внутрішні позики (борг мінус погашення), а валові (тобто лише залучені борги). Але за такою методологією ми матимемо значно більший внутрішній бюджет на оборону і в цьому році, що робить збільшення податків абсолютно недоцільним.

Іншими словами (як показує практика 2023 року), нічого не заважає уряду, замість роздачі «зайвих коштів» з бюджету:

• або прямо і нахабно витратити усі необхідні ресурси на оборону та безпеку,
• або (менш нахабно) зберегти їх на оборонні витрати наступного року.

Чи дійсно ці гроші підсилять національну економіку

Тут, мабуть, в економістів є повний консенсус: більші витрати українців матимуть прямий позитивний ефект на український ВВП. Але збільшення доходів матиме також вплив і на інфляцію (хоча і дуже скромний), і на попит на іноземну валюту (теж скромний).

Але в держави можуть бути варіанти, як витратити (інвестувати) ці гроші з більшим ефектом на ВВП (так би мовити, з більшим мультиплікатором) чи зі значно більшим ефектом на посилення нашої обороноздатності. А якщо на третьому році війни уряд не бачить таких можливостей, то це його характеризує не дуже добре. 

Які ще незручні запитання виникають від цієї ініціативи

Окрім підозри у неспроможності уряду ефективно витратити «зайві» кошти на підсилення оборони, президентська ініціатива викликає ряд інших незручних запитань:

• Для чого, з одного боку, відбирати в платників податків гроші через збільшення податкових ставок, а з іншого повертати їм ці кошти «з барського плеча»? І чи не вилізе та тисяча ще більшим податковим навантаженням у майбутньому?
• Чому ця ініціатива направлена на всіх без винятку українців, незалежно від їх доходів та потреб?
• Чи не призведе ця ініціатива до додаткових витрат бюджету на адміністрування та контроль цих виплат, адже (на відміну від «ковідної тисячі») кошти планують роздавати не лише повнолітнім, але й тим, хто ніяк не може зареєструватися в державних застосунках? А якщо ці доходи будуть ще й оподатковуватися, то чи не призведе це до ще більших ускладнень в адмініструванні та контролі?
• Як на такі ініціативи відреагують наші міжнародні фінансові партнери, які й без того «зі скрипом» виділяють кошти на підтримку українського бюджету? Чи не буде це для них сигналом, що вони «стали занадто щедрими» — з відповідними наслідками для розмірів майбутньої допомоги?
• І нарешті, чи не вийдуть такі ініціативи для влади «боком», коли в українців сформуються безпідставні очікування, що влада і надалі буде дивувати їх своєю «щедрістю»?