чому нам потрібно формувати культуру активного довголіття. Яка в цьому роль бізнесу? — Forbes.ua

Війна змусила нас подорослішати швидше, ніж ми могли уявити. Не тільки психологічно. Після повномасштабного вторгнення населення України на підконтрольній Києву території скоротилось до 31 млн осіб, згідно з оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень, приблизно 5 млн проживають на тимчасово окупованих територіях, понад 5 млн — за кордоном. 

Дефіцит кадрів та старіння населення

Один із наслідків скорочення кількості населення — дефіцит кадрів. На українському ринку праці не буде вистачати принаймні 4,5 млн осіб, оцінює Мінекономіки. Проте значна кількість людей сьогодні виключена з ринку праці: понад 850 000 осіб ВПО працездатного віку та близько 1 млн осіб з інвалідністю мають потенціал до працевлаштування, свідчать дані Мінсоцполітики.  

Окреме питання — (не)можливості працевлаштування людей зрілого, але ще не пенсійного, віку, багато з яких хотіли б працювати, але сьогодні не завжди можуть реалізувати себе на ринку праці.

В Україні й без війни зростав середній вік громадян. Проте повномасштабне вторгнення прискорило цю тенденцію. Рятуючись, з України виїжджали здебільшого дорослі люди з дітьми, в той час, як їхні батьки залишалися. 

Серед 4,3 млн українців, які на кінець 2023 року перебували в країнах ЄС, 60,7% – люди працездатного віку (18-64 років), 33,2% — діти до 18 років, свідчать дані Євростату. Відтак середній вік українців в Україні зріс із 41 до 45 років (2020-2024 роки). Вже зараз 25% населення України у віці 60+, й надалі їх кількість буде зростати.

Україна — не виключення

До 2050 року 30% світової робочої сили будуть у віці 50+, згідно з даними звіту глобальної страхової компанії Allianz. Тренд на довголіття має глобальний характер. Це позитивна зміна, яка відображає результати розвитку медицини та зростання якості життя. Хоча в Україні це в основному обумовлено наслідками війни. 

У відповідь на демографічні виклики, Кабмін працює над реалізацією демографічної стратегії України. Вона передбачає створення комфортних умов для життя: доступне житло, безпечне середовище, якісну інфраструктуру, інклюзивний ринок праці, соціальну згуртованість. У комплексі це сприятиме зміцненню демографічної стійкості, підвищенню народжуваності, поверненню українців із-за кордону. Все це буде працювати виключно у співдії держави, бізнесу і громадського сектору.

Збільшення тривалості життя вимагає від нас переосмислення майбутнього, адже це впливатиме на всі сфери. Частка дорослих кандидатів на ринку праці зростатиме. Так, саме дорослих, адже, за класифікацією ООН, ми всі до 64 років — дорослі, а «старший вік» починається з 65.

Змінюватиметься портрет споживача і його попит на продукти й послуги. В міру дорослішання нинішніх 40-50 річних зростатиме потреба в медичних послугах, допомоги по господарству тощо. 

Громадський сектор має розвивати послуги з догляду, громади — створювати безбарʼєрну інфраструктуру, дбати про здоровʼя і дозвілля людей старшого віку. Держава має побудувати справедливу пенсійну систему, яка забезпечить гідне життя в старості. 

П’ять базисів культури активного довголіття

Формування культури активного довголіття вимагає від бізнесу нового ставлення до віку. Це має бути відображено в процесах найму, управління та розвитку персоналу. 

Ось ключові висновки, які ґрунтуються на міжнародних практиках і можуть сприяти формуванню культури активного довголіття:

Багатоетапність життя. Уявлення про традиційне триетапне життя: освіта, кар’єра, вихід на пенсію, — має стати «багатоетапним»: з навчанням протягом усього життя, перервами в кар’єрі та новими професіями. 

Мало хто захоче впродовж 30-40 років виконувати одну і ту ж роботу. Перенавчання дозволяє працювати довше і зменшує плинність кадрів.

Нові кар’єрні шляхи. Традиційний професійний шлях підвищення в рангах до рівня менеджера/топменеджер, більше не забезпечуватиме достатньої гнучкості для працівників. 

Замість кар’єрних сходів ми маємо будувати кар’єрну матрицю, в якій люди можуть рухатися в кількох напрямках – вгору, вниз і вбік.

Різні моделі роботи. Сучасні працівники мають вищі очікування від роботодавців і бажають більшої гнучкості в тому, коли і як вони працюють. 

Якщо розглядати тривале трудове життя, гнучкість може означати декілька місяців чи рік паузи на кожні п’ять-десять років роботи. Для працівника це також означає можливість працювати, не боячись старіти.

Відмова від ейджизму. В умовах війни та демографічної кризи для прискорення економічного зростання нам потрібно відмовитися від дискримінації кандидатів за будь-якими, в тому числі віковими, ознаками. 

Сприяння різноманітності в команді – це не лише історія для гарного іміджу, ми маємо бути відкритими таготовими до різних кандидатів ще на етапі написання вакансії.

Турбота про здоровʼя. Компанії повинні інвестувати в автоматизацію та інші рішення, щоб зробити роботу людей старшого віку більш ефективною і з меншими фізичними навантаженнями. 

Інвестиції в оздоровчі програми повинні бути зосереджені не лише на фізичному здоров’ї, але й на психологічному та фінансовому добробуті. Програми оздоровлення укріплюють розум і тіло, допомагають жити довше. 

Фінансова освіта дає змогу працівникам заощаджувати, щоб мати фінансово гідну старість.

Дорослі працівники набагато рідше переходять в інші компанії, що забезпечує стабільність і безперервність бізнес-процесів, свідчать результати дослідження «Сприяння кращому вибору кар’єри для довшого трудового життя» ОЕСР. 

Ще одна перевага дорослих працівників — знання своєї аудиторії. Адже довголіття означає не лише більше працівників зрілого чи старшого віку, це означає більше таких же клієнтів. А хто зрозуміє їхні потреби та бажання краще, ніж люди того самого віку?

Якщо ми сприйматимемо старіння населення не як проблему, а як можливість для зростання, ми зможемо перетворити цей виклик на перевагу. Тому надзвичайно важливо, щоб уряд, бізнес і суспільство працювали разом над формуванням культури активного довголіття та використанням потенціалу кожного громадянина на благо країни.