«Військова цензура» видатків замість марнотратства. Що необхідно змінити, щоб кожну копійку податків використовувати на користь країни? Пропозиція голови комітету ВР Данила Гетманцева

Питання щодо ефективності використання державних ресурсів доволі часто задають мої читачі, а віднедавна і глядачі моїх відео. Порушується воно регулярно і під час численних зустрічей із бізнесами, які пропонували скорочення нераціональних бюджетних витрат в якості однієї з альтернатив підвищенню податків восени 2024 року.

З часом це питання стоятиме ще гостріше, адже, входячи у 2026 рік, матимемо об’єктивно менші обсяги зовнішньої допомоги в рамках таких програм, як Ukraine Facility від ЄС та ERA від G7, більшу частину коштів яких ми виберемо до кінця 2025 року.

Тому так чи інакше, хотілося б кому чи ні, але ми повинні будемо раціоналізувати бюджетні витрати. 

Я і сам погоджуюсь з тим, що значна частина державних коштів використовується неефективно, а реагування з боку держави є недостатнім. Щороку подаю пропозиції й до Бюджетної декларації, і до проєкту держбюджету України, вбачаючи у них речі, фінансування яких (тим більше під час повномасштабної війни) можна або взагалі зняти, або як мінімум відкласти на потім. При цьому уважно вивчивши – який результат ми мали за відповідними напрямками у попередні роки.

У 2023 році Рахункова палата перевірила 399 об’єктів, які розпоряджались сукупним ресурсом у розмірі 771 млрд грн. 

Виявлено порушень та недоліків в процесі розпорядження публічними фінансами на 60,8 млрд грн, понад 60% яких припадало на три напрямки: «безпека та обороноздатність», «доходи державного бюджету» та «соціальна сфера й охорона здоров’я».  

Частка неефективних видатків та коштів, використаних неправомірно, – 7,9% від суми перевірених витрат.

До кінця квітня 2025-го очікуємо звіт Рахункової палати за 2024 рік. Не думаю, що там буде виявлено менше.

У нас є такий інструмент, як щорічний огляд витрат державного бюджету. 15 квітня уряд ухвалив розпорядження №348-р «Про проведення у 2025 році оглядів витрат державного бюджету в окремих сферах».

Протягом року планується охопити ними 31 сферу діяльності 19 головних розпорядників бюджетних коштів: Мінекономіки, МЗС, Мінветеранів, МОН, МОЗ, Міненерго, Міндовкілля, Мінагропрод, Мінгромад, Мінмолодьспорту, Мінʼюст, Мінкультури, Мінсоцполітики, ДУС, Держатомрегулювання, АРМА, Національна академія правових наук, Національна академія наук, Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату КМУ. 

Чотири «але» інструменту

В цілому нібито правильний інструмент — планується проаналізувати багато сфер витрачання державних коштів. Але є кілька «але».

Вузький перелік розпорядників коштів, які будуть охоплені оглядами державних видатків. Усього у 2025 році маємо головних розпорядників коштів державного бюджету – 71, розпорядників коштів державного бюджету нижчого рівня – 7273, одержувачів бюджетних коштів державного бюджету – 785. 

І це тільки державні бюджети. Є ще місцеві бюджети, які отримують і кошти з державного через субвенції, дотації тощо, де загальна кількість розпорядників та одержувачів коштів – 38 471 суб’єкт.

Отже, цьогоріч в оглядах братимуть участь лише 27% головних розпорядників бюджетних коштів, решта можуть спокійно видихнути.

Оглядатимуться не усі сфери їх діяльності, а дуже вибіркові. Зі сфери діяльності Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ аналізуватимуть виключно питання ефективності використання коштів, спрямованих на міжнаціональні відносини, релігію та захист прав корінних народів та національних меншин. У сфері Мінагропроду – роботу ВНЗ аграрного спрямування та геопросторові дані. ДУС – виготовлення державних нагород, футлярів та документів до них, а також виплату державних премій. 

Усього таких напрямків та сфер – 31. Навіть якщо одна сфера охоплена декількома бюджетними програмами, то й тут оглядатимуть математично не більше 10% від усіх бюджетних програм, які фінансуються цього року з державного бюджету.

Якщо подивитись на обсяги фінансування цих сфер, у більшості випадків під огляд потраплять переважно незначні, дрібні програми. У сфері згаданого ГФУ Секретаріату КМУ аналізуватимуть програму з річними видатками 20,2 млн грн (у 2,5 раза менше одного лише бюджету відомчої газети «Урядовий кур’єр») – це усього 0,2% коштів, якими розпоряджається ГФУ СКМУ. 

У сфері МОЗу (загальний бюджет 216,7 млрд грн) аналізуватимуть ефективність двох програм міжнародної допомоги: «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» (у бюджеті-2025 – 361,5 млн грн, 0,2% від коштів у розпорядженні МОЗ) та «Екстрене реагування на COVID-19 та вакцинація в Україні» (у бюджеті-2025 – 0 грн). 

У сфері Міндовкілля (загальний бюджет 10 млрд грн) оглядатимуть видатки на лісове господарство, які передбачені в обсязі 371,2 млн грн (відносно більше, але все одно усього 3,7%).

Питання щодо об’єктивності та неупередженості результатів. У складі робочих груп, які проводитимуть огляд ефективності, загальна кількість представників головного розпорядника коштів державного бюджету, визначеного відповідальним за проведення огляду витрат, та представників підприємств, установ та організацій, які належать до сфери його управління або перебувають у його віданні, повинна становити 50% загальної кількості членів робочої групи (з урахуванням голови робочої групи). 

Отже, перевірку ефективності по суті здійснюватимуть ті, хто витрачає кошти, або підконтрольні їм особи. 

З урахуванням того, що голос голови робочої групи за результату 50%/50% буде мати вирішальне значення, не важко здогадатися, які оцінки можуть бути отримані. Не помилюсь, якщо передбачу – такими ж, як і результати щорічного оцінювання топових державних службовців, де серед інших голова і всі члени ліквідованого за неефективність КРАІЛ отримали виключно «відмінно».

Чому я так ретельно проаналізував це питання?

Під виглядом цивілізованого, європейського інструменту огляду ефективності бюджетних витрат маємо зовсім не ту «військову цензуру видатків», на якій я наполягаю, а зручний інструмент виправдання нерідко марнотратства, нерідко дуже низької ефективності, які бачить суспільство. 

Щоб випустити пару, у кращому випадку буде знайдено «неефективності на 100 гривень», які з помпою компенсують бюджету.

Систему треба тотально переформатувати.

Три кроки до «військової цензури видатків»

Щорічний аналіз ефективності видатків має застосовуватись щодо усіх 100% державних витрат, а не найбільш «зручних» чи дрібних статей. Якщо нема інституційних спроможностей – є два шляхи розвʼязання цього питання. 

Перший – її, спроможності, збільшення (якщо є орган, видатки на який становлять 1,2 млрд грн, а він за рік при своїй нинішній спроможності виловлює неефективності та зловживань на 60,8 млрд грн, я готовий подвоювати його бюджет та кількість фахівців, які дадуть ще більше спійманих за руку розтринькувачів державних коштів. 

Другий – аналог ризикоорієнтованого підходу: щорічний аналіз 50-70-100 найбільших програм, загальний бюджет яких складає 90%+ від усіх державних видатків. Знайти слона в вольєрі завжди легше, ніж голку в стозі сіна.

Робочі групи з аналізу ефективності мають як мінімум на 90% складатись з представників громадськості: експертів, незалежних аудиторів, журналістів-розслідувачів (серед них є як «універсали», так і «тематичні фахівці»), споживачів сервісів відповідних розпорядників бюджетних коштів. Решта 10% має доповнюватись державними аудиторами з відповідних державних органів контролю (Рахункової палати, Держаудитслужби).

Якщо Звіт про огляд витрат містить висновки про їх неефективність або неправомірність, він повинен мати чіткі юридичні наслідки. Державні (і бюджетні, зокрема) кошти – самі себе не витрачають, за кожною копійкою стоїть посадова особа з конкретним ім’ям та прізвищем. 

Якщо неефективність є наслідком непрофесіоналізму – має бути кадрове рішення, а якщо наслідком умисних дій – то набагато жорсткіше. А головне – і витрачені державні кошти, і завдані збитки мають бути повністю відшкодовані.

Саме така система працюватиме ефективно та матиме довіру від людей. 

Чим швидше і масштабніше ми запустимо систему «військової цензури видатків», тим ефективніше і раціональніше витрачатимемо багатомільярдні, але все-таки обмежені державні ресурси.