чому це вигідно для України? Розповідає Сергій Тігіпко — Forbes.ua

Підписана угода про створення Інвестиційного фонду відновлення між США та Україною викликала бурхливі дискусії, проте її умови безсумнівно є вигідними для України. Від політичної підтримки до реальних інвестицій у видобувну галузь — угода стає важливим кроком до відновлення економіки та розвитку інфраструктури України, вважає засновник групи ТАС Сергій Тігіпко

Навколо підписаної угоди про створення Інвестиційного фонду відбудови між США та Україною велося чимало дискусій і розмов про «зраду» державних інтересів. Чи вигідний цей документ Україні? Безумовно. І ось чому.

Якщо порівнювати попередньо пропоновані Україні умови угоди й ті, що озвучені як фінальний варіант, – це — справжній прорив переговорної делегації та особисто президента Володимира Зеленського.

Політична підтримка. Ця угода є яскравим маркером не намірів, а дій нової Адміністрації США щодо України. Тепер підтримка Америкою України у вигляді поновлення військової та фінансової допомоги знайдена й чекає на ратифікацію парламентів.

Погоджена та отримана Україною допомога від США більше не переводяться в статус боргу. До цього президент США Дональд Трамп оцінював рівень допомоги в $350 млрд, тоді як Зеленський озвучував суму в розмірі $100 млрд. Це вже — велика перемога в переговорному процесі.

Внеском США у нове підприємство будуть вважатися лише суми, які надаватимуться Україні з дня підписання угоди — 1 травня. У тому числі й на оборону.

Ці суми, хоч і не є грантами (як було раніше), але й не носять статусу стандартних кредитів. Тому що і в старій редакції угоди, і в новій базовою рамкою формату документа є створення спільного товариства з обмеженою відповідальністю.

Отже, суми майбутньої американської допомоги матимуть статус, по своїй суті, внесків до статутного фонду підприємства. Дуже важливо, що такі внески у жодному випадку не ведуть до збільшення державного зовнішнього боргу України, а є інвестицією уряду США в спільне підприємство з Україною.

Дерегуляція галузі. Багато кому не подобається перелік заходів, що повністю або частково звільняють від оподаткування спільний українсько-американський Фонд з видобутку надр. 

Видобувна галузь України давно потребує дерегуляції, зниження податкового тиску та спрощення дозвільних процедур. Нехай цей Фонд та його успішний приклад стане першим пілотним зразком, як працює видобувна галузь за умови проведення ліберальних економічних реформ.

50% від доходу — не мало. Багато хто висловлює сьогодні пересторогу, чи не мало це – 50% від доходу держбюджету з продажу нових ліцензій та нової ренти на видобуток корисних копалин.

Для розуміння потрібно проаналізувати, що сьогодні отримує держава. Плата за ліцензію (спецдозвіл на видобуток надр) у кращому випадку становить 20% ренти та 16,7% ПДВ. Думаю, якщо подивитися на бізнес-плани більшості працюючих гірничо-збагачувальних комбінатів, у жодному з них держава не має гарантованих 50% від виторгу. За цією ж угодою матиме, причому гарантовано.

Висловлюється також пересторога що Україна сплачуватиме 50% від чинних рентних платежів та вартості ліцензій до фонду. Погляньмо на цифри. У бюджеті 2024 року, за результатами виконання за рік, ці суми складають 70 млрд грн. Отже, 50% від них – це менш як $1 млрд. 

Що це у порівняння з десятками мільярдів доларів, які цей фонд отримає в перший же рік від американського партнера? Непорівнянні суми. І також вигідні для нас.

Схема фінансування, розподілу та реінвестування прибутку, яка передбачена угодою, є надзвичайно чіткою й прозорою. Це не залишає жодних можливостей для корупційних зловживань. Держава отримує своє, іноземний інвестор — своє.

Репарації РФ. Відповім і щодо пересторог, ніби цей фонд якимось чином може отримати доходи, в тому числі від репарацій РФ. 

В угоді окремим пунктом чітко написано: «за жодних обставин узгоджений з Україною дохід не включатиме: (x) будь-які доходи, отримані від партнерства у формі виплат або іншим чином, та (y) отримані від Росії або її уповноважених осіб як репарації за вторгнення Росії в Україну».

Видобуток корисних копалин потребує великих капітальних вкладень. Україна 33 роки незалежності шукала іноземних інвесторів у цей сектор. Знаходили дуже мало. Водночас видобуток нафти й газу, наприклад, за останні 20 років у нас тільки скорочувався (у державних компаній), не дивлячись на всі наші зусилля. 

Причина? Ми не могли достатньо інвестувати в цей сектор, хоча частка від цієї діяльності для інвесторів де-факто завжди суттєво перевищувала 50%. І ось, нарешті, Україна знайшла «інвестора» в особі не когось, а уряду США, який готовий вкладатися в інтенсивний розвиток цієї сфери, інвестуючи десятки, а в перспективі, можливо, і сотні мільярдів доларів. 

Ця угода не просто вигідна для України. Це величезний успіх української дипломатії. Я сподіваюся, що вона якнайшвидше буде ратифікована парламентами обох країн.