як працюватиме угода з США з видобутку копалин? Олексій Гнатенко, радник та керівник практики Вирішення спорів в Juscutum — Forbes.ua

Підписання двосторонньої угоди про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови відкриває нові можливості для реконструкції та економічної трансформації України.

Угода, укладена на найвищому рівні між урядами України та США, фактично запроваджує спеціальний інвестиційний механізм — партнерство, в якому об’єднуються ресурси обох сторін для відновлення критичної інфраструктури та енергетики України.

Фонд діятиме у формі обмеженого партнерства й отримає низку спеціальних прав в Україні. Для його ефективного запуску потрібно гармонізувати положення угоди з українським законодавством і міжнародними зобов’язаннями. Попереду — серйозна адаптація нормативної бази у сферах надрокористування, енергетики, інвестицій, валютного регулювання та фіскальної політики.

Переосмислити надрокористування

Угода передбачає нові правила гри в надрокористуванні.

Відтепер кожна ліцензія чи спецдозвіл на розробку надр в Україні має містити умову про пріоритетні права Фонду. Якщо власник дозволу шукає інвестора, він зобов’язаний надати Фонду повну інформацію про проєкт. Фактично це дає партнерству України та США право першим дізнаватися про потенційні інвестиційні можливості в галузі.

Аналогічне правило діятиме й у великих інфраструктурних проєктах: кожен контракт державно-приватного партнерства або концесії має містити вимогу інформувати Фонд під час пошуку фінансування. Так Фонд отримує системний доступ до найпривабливіших проєктів у надрокористуванні та інфраструктурі.

При цьому уряд США зобов’язується не застосовувати тарифи до ресурсів, придбаних Фондом за ринковими умовами.

Окрім інвестиційного пріоритету, угода надає американському партнеру особливі права на ринку видобутої сировини. Органи, що видають спецдозволи на видобуток, муситимуть включати туди пункт про право партнера від США вести переговори щодо купівлі видобутої продукції на ринкових комерційних умовах протягом усього строку дії дозволу​.

На додаток, протягом визначеного періоду надрокористувач не зможе запропонувати іншим покупцям вигідніші умови, фінансові умови продажу того самого ресурсу, ніж ті, що пропонуються Фонду​. Це гарантує партнерству пріоритет у закупівлі корисних копалин чи вуглеводнів за чесною ринковою ціною і виключає «обхід» через треті сторони.

Для України це — шлях до залучення західних технологій і капіталу у видобувній галузі, але реалізація таких положень потребує змін до чинного законодавства. 

Чинний Кодекс України про надра та підзаконні акти регулюють надання спецдозволів переважно через аукціони та конкурси, без будь-яких преференцій для окремих інвесторів. Встановлення обов’язкової участі конкретного партнера в кожному новому надровому проєкті – новація, яку треба легітимізувати.

Знадобиться внести правки до статей, що визначають умови користування надрами, дозволивши включати до спецдозволів особливі положення на виконання міжнародної угоди. Зокрема, закон має прямо передбачати право держави встановлювати в дозволах вимогу щодо інформування Фонду та опції переговорів про реалізацію продукції. Інакше легітимність таких умов можуть оскаржити органи чи компанії, посилаючись на їхню відсутність у законі.

Угода вже зараз зобов’язує Україну забезпечити узгодженість її положень із чинним законодавством і міжнародними зобов’язаннями. Тому завдання парламенту — оперативно інтегрувати ці норми у національні правила надрокористування.

Преференції Фонду

Особливо тонкий момент – узгодження преференцій Фонду з європейськими правилами прозорості та конкуренції. 

Як учасник Європейського Енергетичного Співтовариства (ЄЕС) та сторона Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Євросоюзом, ЄЕС з атомної енергії і їхніми державами-членами, Україна зобов’язана дотримуватися європейських стандартів прозорого й недискримінаційного доступу до надр. 

Директива 94/22/EC прямо вимагає, щоб ліцензії на розвідку й видобуток вуглеводнів надавались без переваг для окремих інвесторів. Натомість нова угода з США фактично надає привілеї одному партнеру, хай і союзницькому. Це потенційний конфлікт, який належить вирішити, аби не порушити зобов’язань перед ЄС.

Втім, сам текст угоди передбачає механізми узгодження з нормами ЄС: обов’язки щодо інформування Фонду мають виконуватись з урахуванням права ЄС, а в разі взяття Україною нових зобов’язань на шляху до членства — можливий перегляд умов угоди. Таким чином, Україна юридично зберігає простір для адаптації угоди відповідно до євроінтеграційного курсу.

Вже зараз варто визначити, як інтегрувати «ексклюзив» для Фонду в конкурентні процедури. Одним із рішень може стати обмеження цих прав у часі: якщо партнер не скористався пріоритетом у встановлений термін — проєкт відкривається для інших. 

Критично і те, щоб доступ до інформації та проєктів не став дискримінаційним для інших західних інвесторів. Інакше існує ризик, що європейські інвестори сприйматимуть Фонд як привілейованого конкурента.

Ідеальна модель — коли угода зі США доповнює чинну інвестполітику України, а не підриває її. Закон про інвестиційну діяльність гарантує рівний захист прав та майна суб’єктів інвестиційної діяльності незалежно від форми власності. 

Тож особливі умови для Фонду мають бути чітко виписані як виняток, обґрунтований держінтересом, який не порушує загальних принципів, а є частиною міжнародного договору, схваленого парламентом.

Фіскальне врегулювання

Один із ключових аспектів — фіскальний та валютний режими діяльності Фонду. Угода щедро наділяє партнерство податковим і регуляторним імунітетом: усі доходи, внески української сторони до нього, розподіл прибутку та будь-які виплати з Фонду не оподатковуватимуться жодними податками, зборами чи утриманнями, які б накладалися українськими державними органами. 

Фактично, Фонд отримує повний податковий карт-бланш, безпрецедентний для нашої юрисдикції. Щоб це запрацювало, знадобиться внести зміни до Податкового кодексу України, додавши положення про особливий режим оподаткування для цього партнерства. Можливо, визначивши його як міжнародну технічну допомогу або інвестиційний проєкт особливого призначення. 

Без таких правок існує ризик непорозумінь. Наприклад, чи обкладати податком на прибуток доходи, що українська держава отримуватиме від участі в Партнерстві, чи утримувати податок на репатріацію з виплат американському партнеру. 

Бюджетні питання

Фіскальний аспект угоди включає і бюджетні питання. Україна спрямовуватиме так званий «узгоджений з Україною дохід» до спеціального фонду держбюджету, з якого ці кошти перераховуватимуться українському партнеру. 

Механізм виглядає так, що частина державних надходжень, ймовірно, рента від надр або прибуток від держпідприємств, визначений як внесок України, буде акумулюватися окремо й інвестуватися у Фонд.

Це потребуватиме змін до Бюджетного кодексу або закону про держбюджет на відповідний рік: необхідно передбачити створення спецфонду, джерела його наповнення та цільове використання.

По суті, держава відмовиться від частини нинішніх доходів до загального фонду бюджету, переадресувавши їх в інвестиції. 

Це стратегічно може дати мультиплікативний ефект у майбутньому, коли інвестиції Фонду почнуть приносити прибуток та відновлювати економіку, але короткостроково зменшує фіскальні надходження. 

Парламент має чітко закріпити розмір і джерела внеску України та механізми контролю за його цільовим використанням. 

США також робить значний внесок – і фінансовий, і у вигляді врахування вартості нової військової допомоги як додаткового внеску партнера. Такий підхід підкреслює, що Фонд – не просто бізнес-проєкт, а частина ширшої підтримки України.

Валютний режим

Валютний режим функціонування Фонду має ключове значення для успішного спільного інвестування. Важливо забезпечити можливості вільно заводити й виводити капітал, конвертувати гривню в долар і навпаки.

На щастя, останніми роками Україна здійснила суттєві кроки до валютної лібералізації. Закон про валюту і валютні операції 2018 року закріпив принцип свободи руху капіталу, але у воєнний час діють тимчасові обмеження НБУ, спрямовані на захист фінансової системи. 

Для успішної роботи Фонду може виникнути потреба надати йому окремий статус у валютному регулюванні. Наприклад, дозволити безперешкодно виводити дивіденди чи кошти партнерства навіть під час дії загальних обмежень.

Ймовірно, НБУ доведеться запровадити спеціальні дозволи чи винятки для операцій Фонду, аби американські інвестиції швидко надходили, а прибутки могли вільно репатріюватися. Це потребує тонкого балансу між контролем за капіталом і довірою інвесторів, які вимагатимуть гарантій, що їхні гроші не будуть заблоковані через бюрократію. 

Враховуючи стратегічний характер угоди, можна очікувати, що НБУ та Мінфін розроблять для Фонду окремий порядок, фактично створивши для нього «зелений коридор» у валютній сфері.

Вплив на загальний інвестклімат

Угода про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови впливає на загальний інвестиційний клімат та правову систему України. Її реалізація вимагатиме перегляду законодавства щодо участі держави у спільних інвестиціях із міжнародною компонентою. Україна фактично стає співінвестором у комерційній структурі за кордоном — що є новим для вітчизняного права.

Щоб це працювало, необхідно законодавчо дозволити уряду або уповноваженому органу вступати до партнерства, а також чітко визначити повноваження українського учасника, ймовірно, державної фінансової установи. Юристи мають забезпечити внесення відповідних змін до кодексів, типових ліцензійних умов та угод.

Фонд є стратегічно важливим для України. Це потужний сигнал довіри з боку США, які заходять не лише як донори, а як партнери з довгостроковими інтересами. Крім того, проєкт може стати каталізатором модернізації українського законодавства у сфері видобутку та інвестицій. За умови своєчасного прийняття всіх необхідних змін, Україна отримає не лише фінанси, а й універсальні правові інструменти для майбутніх інвесторів.

Однак без належного законодавчого забезпечення реалізація угоди опиниться під загрозою. Відсутність змін до правил надрокористування, податкового та валютного законодавства може заблокувати запуск Фонду, погіршити інвестиційний імідж України та викликати питання у європейських партнерів щодо дотримання принципів конкуренції.

Відповідальність юридичної спільноти — своєчасно адаптувати умови угоди до українського законодавства так, щоб зберегти суверенітет, виконати міжнародні зобов’язання та гарантувати прозорість. 

Успішне впровадження Фонду покаже, що союзницький капітал і українські ресурси здатні спільно стимулювати відновлення та модернізацію економіки. Усе залежить від того, наскільки швидко і якісно ми зможемо закріпити домовленості у законі й створити надійну основу для їх реалізації.