що передбачає документ для роботи НАБУ та САП? — Forbes.ua

За три останні дні українська влада встигла ухвалити та підписати закон про демонтаж антикорупційної вертикалі, який обурив усю країну, а потім під тиском протестів пообіцяти його виправити новим «невідкладним» законопроєктом. Але чи справді новий документ №13533 повертає все «як було», чи залишає приховані можливості для контролю над антикорупційними органами? Розповідає Євген Ріяко, адвокат, керівник Юридичної компанії «Ріяко і Партнери»

Ухвалення Верховною Радою та підписання президентом 22 липня законопроєкту №12414, який передбачав обмеження незалежності НАБУ та САП, викликало значний суспільний резонанс. У Києві та інших містах України відбулися кількаденні протести щодо його скасування. Закон розкритикували бізнесмени, політики, громадські діячі та представники ЄС.

Під тиском такого суспільного обурення, Володимир Зеленський увечері 23 липня пообіцяв повернути незалежність НАБУ та САП через новий президентський законопроєкт. В результаті 24 липня на сайті Верховної Ради з’явився документ №13533, позначений як невідкладний. Рада має його розглянути 31 липня. 

У НАБУ вже заявили, що законопроєкт відновлює повний спектр процесуальних повноважень і гарантій незалежності для антикорупційних органів.

Буде все як було, але є винятки

Президентський законопроєкт дійсно повертає НАБУ та САП незалежність, яку вони мали до набрання чинності законопроєктом №12414. Але за виключенням деяких цікавих фактів.

По-перше, Генеральному прокурору все ж залишили широкі повноваження щодо дій інших правоохоронних органів. Слідчі СБУ, ДБР, БЕБ та Нацполу будуть зобовʼязані виконувати письмові вказівки як своїх прокурорів по справі, так і Генпрокурора. Але де-факто — він такі повноваження і раніше мав.

По-друге, Генпрокурор все ж таки може забрати справу у НАБУ і передати її іншому органу у випадку «наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану». 

Запит суспільства після аналізу цього пункту законопроєкту — що це? Прихована можливість впливати чи обʼєктивна норма, що повинна існувати?

Ця норма не складає загрози для антикорупційних органів, бо таких обставин, які вказані у законопроєкті для передачі справи від НАБУ іншому правоохоронному органу неможливо уявити. Тільки якщо у якийсь момент в Бюро не залишиться жодного співробітника. 

Але повнота та співвідношення повноважень Генпрокурора та антикорупційних правоохоронців були для правників не єдиними тригерами законопроєкту №12414. Документ розширював підстави для проведення обшуків без санкції суду. По суті необхідність брати ухвалу слідчого про проведення обшуку взагалі прибрали. Це приблизно як повернутися у 1937 роки.

Президентський законопроєкт №13533 повертає цю норму у первісний стан. На 21 липня 2025 року стаття ст. 233 КПК дозволяла проводити обшуки без ухвали суду, якщо це було повʼязано з врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Далі закон зобовʼязував йти до суду та легалізовувати такий обшук. Слідчий суддя має право відмовити та повернути всі вилучені речі власнику, або «узаконити» такий обшук.

Ложка дьогтю?

Але не могло бути все ідеально. Занепокоєння залишилося щодо кадрових норма. Можливість добору прокурорів поза конкурсом та звільнення «поза штатом» планують залишити в силі. Це може сприяти посиленню корупції й просуванню «своїх людей» в органи прокуратури найвищого рівня, та суперечить рішенню Конституційного суду України №11-р(ІІ)/2024 від 18 грудня 2024 року. З іншого боку, це може стати можливістю звільнення керівництва САП.

Щодо прописаних в законопроєкті №13533 додаткових норм про необхідність проходження співробітниками НАБУ поліграфа та обмеження на виїзд за кордон. 

Насправді застосування поліграфа — усталена практика Бюро. Це не новація, а інструмент внутрішньої доброчесності: працівники проходять поліграф під час службових розслідувань, призначень і перепризначень, зазначають в НАБУ. А право виїжджати за кордон під час дії воєнного стану й так є не у всіх співробітників Бюро. 

Це була більш політично-репутаційна компонента, яка повинна була показати як влада буде боротися проти впливу держави-агресора.