що зміниться? Розповідає Олесь Дмитренко — Forbes.ua

З 1 вересня 2025 року в Україні запрацює Реєстр прозорості, який вимагатиме від лобістів звітувати про свою діяльність, клієнтів та фінансові витрати. Старший менеджер із взаємодії з органами державної влади CFC Big Ideas Олесь Дмитренко пояснює головні переваги й ризики закону про лобіювання з метою обговорити ці виклики та зʼясувати як ризики, так і можливості для бізнесу

1 вересня 2025 року в Україні має запрацювати Реєстр прозорості відповідно до закону про лобіювання №3606-IX від 23 лютого 2024 року. Реєстр вимагатиме від лобістів вносити відомості про себе (як юридичних, так і фізичних осіб), клієнтів і бенефіціарів, сфери та об’єкти лобіювання, звіти про витрати на лобістську діяльність і контакти з представниками влади.

Це потрібно для того, щоб створити відкриту та єдину публічну систему обліку лобістів в Україні, яка забезпечить прозорість впливу на ухвалення рішень представниками органів державної влади. Реєстр адмініструватиме НАЗК, дані оновлюватимуть щопівроку, доступ – відкритий.

Чи готовий український бізнес до впровадження закону про лобіювання? Адже реакція на нього неоднозначна. З одного боку цілковите несприйняття дихотомії: навіщо нам ще одне регулювання, чи не ознака це часом диктатури, кожен громадянин має право впливати на ухвалення державою рішень, для цього не потрібно набувати особливого статусу. З іншого – цілковите схвалення: йдемо в Європу, виконуємо вимоги ЄС.

На щастя, між державою та бізнесом триває конструктивний діалог. Відтермінування впровадження Реєстру створило додаткові можливості для того, щоб виокремити його ризики й переваги.

Ризики Реєстру 

На одній із нещодавніх зустрічей лобісти GR-спільноти Американської торгової палати обговорювали виклики впровадження закону про лобізм, намагаючись визначити ризики та можливості для бізнесу. Міжнародні й українські компанії, для яких високі стандарти прозорості та відкритості є нормою, до запровадження закону про лобіювання готові. Однак помітні й тривожні сигнали.

Чи не найперше, що впадає в очі на головній сторінці НАЗК, – це «Реєстр порушників». Чи таку (каральну) функцію виконуватиме Реєстр доброчесних лобістів?

Другий момент – чи зачепить закон недоброчесних лобістів: «тіньові» особи чи організації, що здійснюватимуть вплив на законотворчість в обхід Реєстру прозорості? Якщо так, то яким чином? Зрозумілого механізму притягнення до відповідальності «тіньових» лобістів наразі не існує.

П’ять переваг закону про лобізм

Попри високий рівень невизначеності, впровадження закону про лобіювання має свої переваги.

Офіційний статус лобіста

Закон про лобіювання надає доброчесним фахівцям, які взаємодіють з органами державної влади, можливість отримати офіційний статус «суб’єкта лобіювання». Це стосується фізичних та юридичних осіб, які здійснюють вплив на законотворчість в Україні.

Такий статус дозволяє лобістам перебувати на території державних органів, зокрема в парламенті, Кабміні та інших установах, за умови наявності відповідних підстав.

Лобісти також матимуть право брати участь у робочих групах чи нарадах комітетів Верховної Ради, міністерств та інших державних органів. Це має сприяти забезпеченню принципу прозорості в процесах й усуненню невизначеності в регулюванні взаємодії між державою (об’єктом) та лобістами (суб’єктами лобіювання).

Право на співавторство в законопроєктах

Наразі авторами законопроєктів можуть бути лише «суб’єкти права законодавчої ініціативи»: президент, депутати, Кабмін та Нацбанк. Це викликає низку запитань, адже в багатьох випадках державні службовці не мають достатньої компетенції в складних питаннях бізнесу, особливо коли йдеться про інновації та цифрову економіку, які потребують залучення фахівців, реформування застарілих норм або створення нових.

Саме тому значну частину рекомендацій щодо удосконалення законодавства вносять представники бізнесу, аналітики та практики. Відтепер вони матимуть право на співавторство в таких ініціативах.

Лобісти отримають право подавати аналітичні матеріали в контексті законотворчості, що сприятиме підвищенню якості та швидкості прийняття обґрунтованих рішень.

Запобігання корупції

В Україні вже реалізовано низку заходів щодо запобігання корупції стосовно держслужбовців: закон про запобігання корупції, діяльність Національної агенції з питань запобігання корупції (НАЗК), а також зобов’язання подавати декларації про майно та доходи.

Однак чітко визначених антикорупційних норм щодо лобістів наразі не існує, що створює певну «сіру зону» корупційних ризиків.

Наприклад, багато організацій, що позиціюють себе як «лобістські», приховують інформацію про своїх замовників. Нам абсолютно невідомо, в чиїх інтересах вони здійснюють вплив на державу. Навіть коли йдеться про NDA, це створює зону ризику для держави та суспільства.

Реєстр прозорості значною мірою допоможе вивести таких гравців з тіні, зміцнюючи позиції доброчесних лобістів.

Конкретизація абстрактних понять

Багато хто говорить про «доброчесність» та «цінності», але що саме стоїть за цими поняттями. Закон пояснює, які етичні норми й принципи лобіювання є прийнятними у цьому контексті.

Наприклад, суб’єкт лобіювання (лобіст) має надавати чітку інформацію про себе, свою компанію, сферу та предмет лобіювання, а також про бенефіціарів. Лобіст не має поширювати неправдиву інформацію та повинен дотримуватися ділової етики.

Серед методів лобіювання – пряма чи непряма комунікація, участь у заходах (круглі столи, конференції), надання аналітичних матеріалів. Конкретизація таких понять, як «доброчесність», дає змогу розвіяти неоднозначність їхнього тлумачення та визначити, яка діяльність лобіста є легальною.

Зрозумілі правила гри

Закон про лобіювання, а особливо Реєстр прозорості, може створити суттєві перешкоди на шляху недоброчесних гравців, що в сумнівний спосіб намагаються впливати на законотворчість в Україні. 

Відбудеться детінізація галузі, ота «прозорість» у взаємодії з державою як один зі стовпів сучасної демократії та чесної конкуренції для бізнесу. Учасники ринку лобістів нарешті отримують чітко окреслену юридичну площину для здійснення лобіювання.

Тим часом триває конструктивний діалог між державою та бізнесом для прояснення інших питань, що виникають у ході аналізу нового закону в контексті їхньої діяльності.